Його облаштував батько письменника Василь Опанасович.
У гроті стояв невеликий столик і стілець, висіла ікона Миколи
Чудотворця, а під нею – лампадка.
Василь Опанасович любив усамітнюватися в прохолоді цієї споруди, де ніщо не заважало йому поринати у роздуми.
Доглядала за гротом сестра письменника Ольга Василівна.
У своїх спогадах вона згадує:

« У нас в садку був гротик і я там повісила образ і лампадку і молилася по молитовниках».

Біля гроту вона облаштувала квітник.
Зі спогадів матері Гоголя відомо, що трирічний Микола дуже полюбляв бавитися біля великого каменю, що лежав біля входу в грот. Вже визнаним письменником любив сидіти на ньому, милуватися дзеркальним плесом ставу та околицями села, що простилився далеко за обрій.
Це місце надихає на роздуми. Існує легенда, що задумане обов`язково
здійсниться.